Його руки ніжно
гладили моє волосся, легкий вітерець кружляв над нами, наче наспівуючи якусь,
уже доволі знайому , пісню. Зелені навколо дерева танцювали під чудну мелодію
природи. Сонечко пестило нас обох своїм промінням, так по особливому, ніби
світило лише для нас . Ми сид і ли у височенній траві і вдихали незрівнянні похощі
гір. Ти знаєш, як це воно: знаходитись на вершечку самої гори і відчувати, що
Ти! володар всього. Він не говорив, ми просто сиділи.
Та й про що можна було
розмовляти, коли ми втікли від світу, ніхто не знає, де ми ... так не хочеться
повертатись до дому, там знову проблеми, питання , де ти була. А тут
спокій, я нарешті з коханою людиною,
лише тут ми забули про наш вік, соціальний статус, про те, що бути разом ми
практично не зможем, доведеться зустрічатись таємно. Але я не бажаю про це
думати. Краще насолоджуватися цією невимовною красою Карпат, адже лишилось ще
так мало часу.
Жити б тут з тобою, у нас був би чудовий будиночок, садок,
прекрасний краєвид.О, як я заздрю травам, квітам, деревам, горам... Ми ще довго
мовчали, ніхто із нас не насмілювався порушити цю приємну мелодійну тишу. Він
дивився мені у вічі такими поглядом, наче просив вибачення за ті перешкоди, що
створила нам доля. Т и не хвилюйся, людина сама пише життя, і велике бажання
здатне побороти долю. Ніхто з нас в цьому не винен. Ми немов спілкувалися
телепатично. Так піднесено було на душі, ми зовсім не помічали час. Мобільні
наш і б у ли вимкнені, ми були далеко від того нікчемного світу, як у раю.
Ніщо
і ніхто нас не турбували. Цілісінький день лише ти і я. Так довго ми цього
прагнули, але ніхто не осмілювався зробити перший крок. Але почуття росло, і
стало вже таким сильним, що приховувати його було фактично нереально, а можливо
доля в нашій зустрічі і нам не потрібно вважати її такою поганою, а навпаки
дякувати, що вона звела нас, решта все неважливо... Ти знаєш, якщо ти справді
захочеш, щоб ми були разом, то ми будем, незважаючи нінащо, варто лише вірити,
я знаю . Коли людина дорослішає, вона слабка перед життям, кориться йому і втрачає віру, а я сильна, і тебе теж навчу
бути сильним, ми подолаємо усі перешкоди, наше майбутнє буде таке,як ми
захочем, т і льки не згуби надію, у нас все буде прекрасно . Уже шоста вечора,
нам потрібно помаленько спускатися до дому. Ми йшли, розмовляючи про спільну
справу, але думали ми л и ше про одне, про нас ...
Присвячено А...
Немає коментарів:
Дописати коментар