ЛЮБОВ До пори до часу

Сьогодні з вами хочу поділитися ситуацією, що сталася зі мною нещодавно: мене «небезпечно» тягнуло до однієї дівчини настільки сильно, що вже боявся з нею залишатися наодинці, щоб не начудити бува чого. І дещо мало не трапилося в горах та вчасно зупинився. Хоча чоловіча логіка кричить, що «зрадник» до сих пір, як і мої

друзі та колєги – «Чувак, ти мав такий шанс, а ти..?». І я дуже радий, що нічого не сталося тоді в мене з нею. Бо до мене потім прийшло інше розуміння – люблю то я і душею і тілом зовсім іншу, більш достойну.

А ця просто гралася мною, як футбольним м’ячиком – з цікавості. Я, дурак, мало не цуциком бігав. Ще б трохи і став би підкаблучником! А знаєте, що прикро? Що усі друзі підбивали на стосунки з дівчиною, яка була кмітливою, але не тією єдиною. А тепер маю іншу біду – як зізнатися вже тій потрібній, що її люблю, що вона мені настільки подобається, що сяю лише від думки про неї. Як я довго був сліпий. Чи це часто з нами хлопцями таке буває – не бачимо потрібних? 

Не знаю, чи можете уявити наскільки мені добре тепер від думки, що я знаю кого серцем хочу зараз. Людина, яка не буде лише на сьогодні, а й залишиться на завтра. Такою стала для мене Марина. Тільки прошу Вас, тримайте за мене кулаки, а то все моє щастя тепер відсьогодні в її руках! Нарешті я знаю кого люблю. Щасти і вам зрозуміти хто потрібен саме ВАМ – тимчасова гра плоті чи потрібна людина постійна поруч? 

Віктор А. (м.Тернопіль)

Переглядів