ЖІНКА – ЦЕ РАБ-ТВАРИНА?

Ціхо-ціхутко фантазію дірявила реальність. Ранок.

-   -  Знайдіть мені Бога, який знайде в мені своє відображення…. Знайдіть святість, яку гріх не торкався нижче очей. Знайдіть правду, яку ще не торкалася брехня. Ви в змозі це знайти? -  Пани ідолопоклонники засміялися. Кожен вже знайшов свого творця – гроші.

-       -  Нас сотворили її руки, нас створили її очі, нас створили її думки…

-     - Прошу пана, жінка не здатна творити життя. Жінка, занадто обділена природою. Ви ж в курсі, - що жінка , це хиба природи. Так вийшло же мутація сотворила жінку із нас.

-   - Це Богохульство, природа – це жінка. Вона сама собі не може себе випадково сотворити? Всі мають відомість, що жінка це дарунок небес.

-     - Чий дарунок? Не в курсі Ви? Жінка, це дарунок Сатани. Саме його руки її божественно творили, як спокусу, як негідницю нашого життя. Вона гидка облуда, яку навіть гріх цілувати!

-       -  Прошу пана, яку святість ми намагаємося відібрати у жінки?

-   - Якщо по-львівське це повісти, чи по-дрогобицьки сказати, то ми просто – жінку вбачаємо, як тварину, яка має довгі нігті і, довге волосся для ігор. Волосся її, то є ширма, за якою ховається щось не те – хитрість.

-        -  Та невже ширма, прошу вас пана? Яка це дурниця, так про це розповідати! Хто ж вас народив. Тварина?

-     -  Краще б тварина. Так спокійніше. Ми ж зібралися на цій Галичині з одним – сказати пані Європі про наших жінок. Ми ж не про своїх так думаємо. Наша жінка – свята.

-       -  Ви расист?

-    - Бачив я жінок. Чим далі від нас, тим жінка все більш має походження від тварини: страшна, не добра, зліплена із уламків краси. Наша жінка зліплена із уламків виразності, яку Бог зберіг для нас. Наших жінок ніхто не палив за красу, наших жінок, навпаки, ґвалтували аби мати від них дітей, повноцінних людей. 

-   - О бідний Фрейд, о свята Луїза, яка це маячня. Але прошу голосувати. Завтра маємо туркам сказати. Ви в курсі? Бо Київ і Варшава так, же експорт наших жінок дає чималі прибутки державі. Я вже бачив турка із українськими очима, я бачив єгиптянку із галицькою красою, я бачив тайця із українським ім’ям, я бачив бразильця, що верещав українською, я бачив сирійця, що моливсь важко з бідою по-нашому не нашому Богу. Я розумію наш план – хотіти українізувати світ. Але чи вправі ми очі закривати на те, щоб всякий рагуленко брав силою наших жінок. Дивлюсь, і плачу, ми стали гірше, ми давно вже не чоловіки. Погляньте депутати на свої животи. Напхані пихою, на ноги, які товщі за ялину, на шию, на писок, який при погляді у люстерко має відображення свині. Чи захоче наша жінка таких нас? Це ми – ТВАРИНИ.  О, бідні жінки, ми вас не цінуєм.  О, яка ж ми продажна влада – ми вас за гроші тихо, як серветки, продаєм. Мовчіть, все буде добре, і ви колись для нас народити українських дітей. 

а     автор: ЗОРЯНА БАДЕНІ (м.Львів), надіслано до редакції Youngsoul 23 липня 2012 року.  

Переглядів